У кого серед знайомих є сім’ї, в яких чоловік і дружина належать до різних віровизнань? Напевне, чимало. І в наш час динамічних світових змін і міграції, звичайно, їх ставатиме все більше. Які проблеми доводиться вирішувати таким подружжям? Де укласти шлюб? Де хрестити дітей? Так. Але не тільки. Питання відсутності єдності віровизнання для них є набагато ширшим і актуальним, адже вони змушені щодня будувати свою особисту модель екуменічного подружжя. Про потребу і можливість єдності у подружжі, в якому чоловік і дружина належить до різних віровизнань, розповідає голова Комісії УГКЦ у справах родини о. Василь Нестер
:
Отець Василь Нестер
Найбільші розбіжності у мішаному подружжі
– Єдність у Подружжі є однією із найважливіших його прикмет. Але водночас подружня єдність є завданням чоловіка та дружини. І це питання має дуже широкий вимір: від пошуку порозуміння щодо побутових «дрібних» справ аж до (особливо!) пошуку того ж порозуміння щодо питань віри. Якщо подружжя розуміє, що щасливий шлюб без Бога неможливий, то для таких свідомих людей завжди будуть актуальними питання особистого зростання у вірі, спільної щоденної молитви та участі у богослужіннях, у Святих Таїнствах. До речі, дуже важливою справою заради збереження сім’ї є вміння захиститися від звинувачень чи «порад» близького оточення (інколи навіть батьків). Знаю випадки, коли власне такі непорозуміння призводили до великих криз та навіть до розлучень. Тому дуже важливо, щоб ще задовго до Вінчання молоді люди серйозно готувалися до можливих викликів та обговорювали їх в першу чергу між собою.
У так званих мішаних подружжях найважливішими є 2 питання: з одного боку – збереження віри і уникнення байдужого ставлення до неї, а з іншого – пошук дороги єдності і взаєморозуміння навіть у складних ситуаціях.
Наша Церква ще в процесі передподружнього приготування наречених, які належать до різних віровизнань, звертає увагу на те, що різниця релігійних поглядів у мішаних сім’ях може стати проблемою для їх подружньої єдності і злагоди. Власне тому мішані шлюби укладаються тільки з дозволу компетентної влади, тобто, місцевого єпископа. Наша Церква вимагає письмового засвідчення від некатолицької сторони майбутнього подружжя про розуміння цих небезпек та готовність виявляти толерантність і повагу до релігійних переконань католицької сторони майбутнього подружжя. Власне свідома толерантна позиції щодо релігійних поглядів іншої сторони (а не «примусова-добровільна» вимога їх змінити чи звичайна неповага до них) дає найкращий результат пошуку можливих домовленостей у конкретних ситуаціях.
Шанси для діалогу у щоденному житті
– Подружжя є Святим Таїнством. Це справді привілейоване і особливе місце присутності Бога у єдності двох. Якщо двоє людей свідомо і добровільно вступили у шлюб, розуміючи його одність та нерозривність, – Бог завжди буде на їхній стороні, на стороні їхньої єдності, навіть якщо між чоловіком і дружиною існує багато різниць, в тому числі і релігійних. Тому так важливо, щоби вони шукали щирого і постійного стосунку із Тим, Кого запросили у момент Вінчання. І чим ближче подружжя наближається до Бога, тим ближчими вони стають і один до одного.
Потрібно завжди пам’ятати, що чоловік та жінка по своїй природі є різними між собою. І для тих, хто пам’ятають про це і по-справжньому працюють над своїми стосунками, такі різниці можуть відкривати нові горизонти та можливості для пошуку діалогу та єдності. Для цього потрібен час, спільні розмови, готовність до прощення, виявлення жестів взаємної любові та підтримки, щоденна творчість… тобто все, що свідчить про важливість подружжя для обидвох.
Якщо такі бажання і зусилля у подружжі є, то з Божою благодаттю, Його поміччю і силою, вони завжди отримають добрий результат.
Юлія КОЗІБРОДА